![]() | Ви дивитеся журнал Увійти Створити рахунок у LiveJournal Дізнайтеся більше |
| S | M | T | W | T | F | S |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
| 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
| 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
| 29 | 30 |

Вона працює в <<товарах поштою>>, відділ роботи з клієнтами.
Він палить вже тридцять два роки дешеві чорні з подвійним фільтром.
Вона приймає іноді родичів із Базеля.
Він грає одинадцять сезонів за першу команду ФК <<Альтбюрон>>, 4 ліга.
Вона не хоче більше жодних рекламних поїздок, жодних.
Він не розуміє, що тепер усі раптом мають проти ведучої Єви Ваннемахер.
Вона любить Хуліо Іглесіаса, особливо коли той співає англійською.
Він охоче поїхав би одного разу в круїз.
Вона при сирій погоді часто скаржиться на болі в суглобах.
Він завжди ставить в лотереї на ті самі номери.
Вона думає, що її сусід гомосексуаліст, але вона не хоче нічого сказати.
Він уже при миропомазанні не надто сильно вірив у Бога.
Вона 1975-го року на практиці в французькій Швейцарії переспала з одним місцевим.
Він любить вестерни та іноді кримінальні романи.
Вона б не хотіла більше бути 17-річною, боронь Боже.
Він не міг би подумати, що відгукнеться на оголошення.
Вона питає себе тепер, наскільки доброю була ця ідея з об'явою.
Він упізнає її відразу, оскільки вона, як і домовлялись, має рожевий шалик.
Вона знаходить його, на перший погляд, досить симпатичним.
Він має прискорене серцебиття, але це минеться.
Вона зовсім не знає, що мусить про себе розповісти.
Він знаходить її досить цікавою, особливо її очі.
Вона хоче ще одну каву з молоком, та сахарином, будь-ласка.
Він пропонує прогулятись, скажімо, вздовж ріки.
Вона збирається, стаючи не надто говіркою.
Потім він розповість, що більше десяти сезонів був крайнім захисником.
Далі вона запитає, чи має він настрій на склянку вина.
А він запитає, чи потрібно скидати черевики.
І дещо пізніше вона поставить Хуліо Іглесіаса.
І на приспіві четвертої пісні він поцілує її в уста.
І вона з цим погодиться.

Незабутній за своїми відчуттями вечір.
Вітер підняв з долу увесь пил. За лічені хвилини небо, якогось темного аквамаринового кольору, загорнулось у важку темно-сіру вату, що звисала згори рваними клаптями, закручувалась у спіралі і пролітала на великій швидкості дуже низько. Здавалося, що якщо підняти руку, можна схопитися за хмару. А потім цю ватну ковдру почали роздирати палаючі багряні блискавки і в ці миті все навколо спалахувало брунатним світлом. З тріщин у небі полилася стіною вода і за пару секунд ноги були по щиколотку затоплені. Такої насиченої кольорами погоди, я давно не бачила)
Вирішила нарешті витягнути своє юне, але ліниве тіло з дому і подивитися що в світі коїться. Так зайшла у Лавру на фестиваль «I love Kiev», де чого тільки не було: фотовиставки, відеоінсталяції , перформанси, короткометражні фільми на урбаністичну і екологічну тематику, виставка квітів, роботи графітістів з України і не тільки. Більш за все запам’яталися фотопроекти «Київ очима киян», і «Девічії грьози») - там де поряд з фотками дівчат вивісили інтерв’ю з кожною, не так цікаво подивитися, як почитати. Ну і короткометражки були досить пристойні. Не побачила я фешнпоказу від мАладих і адарьонних дізайнєров , проте самих майстрів покрою і шиття можно було відрізнити за кумедними штанцями або шортиками(мабуть, я якось зовсім загубилась в модних тенденціях. Носити щось схоже на шаровари, але вузьке знизу – то тепер круто?) Загалом не можу сказати, що я в захваті від фестивалю, але на вкус і цвєт як кажуть…
Ще новина 3 червня о 19:00 у театральному центрі НАУКМА відбудеться спектакль Журавльова «Розмова». Квитки 20грн.